Після Помаранчевої революції ми довірилися двом представникам різних верств правлячої еліти, які нас обманули.
Президент Ющенко виявився пустопорожнім балакуном, а Президент Янукович – хамоватим злодієм. Претендентка, яка до останнього часу сиділа в тюрмі, теж в свій час не виправдала сподівань.
Відтак висновок нашого власного досвіду прямої демократії невтішний: правлячий клас України злодійкуватий, нестратегічний, брехливий і часто не дуже розумний, а якщо на все це не звертати уваги, то і злочинний.
Правлячий клас, як показують останні дні, більш-менш ефективно може працювати лише під примусом Майдану. Інституційна демократія для нашого правлячого класу має бути тимчасово обмежена, бо він втратив довіру. На період революції діятиме пряма демократія.
Унормування прямої демократії це питання угоди Парламенту та Майдану, відтак потрібна їх постійна і пряма без посередників взаємодія.
Найочевиднішою неспроможністю правлячого класу навіть в цих умовах повністю усвідомлювати публічний інтерес є діяльність Парламенту. Звичайно ми дуже тішимося, що Парламент так швидко знімає Уряд, який сам в свій час підтримував, і відміняє деякі закони, які сам в свій час приймав. Однак він знов почав вести кулуарні торги, і знов припустився помилки. Розуміючи, що за прийнятою ним Новою Конституцією потрібен принципово інший склад Парламенту, він все одно намалював собі 2017 рік переобрання.
Це підступність правлячого класу, який знову хоче зберегтися – депутати, які довели країну до кривавого протистояння та банкрутства, зараз ллють крокодилячі сльози, каються і переобиратися не збираються. Не бувати цьому! Одразу після обрання нового Президента Парламент має йти на перевибори – у вересні 2014 року. Якщо Парламент відмовляється від цього після президентський виборів, він має бути відсторонений від влади примусово.
Саме тому Майдан все ще потрібен народу України, і його не можна розпускати.
Як мінімум Майдан має стояти до закінчення виборів нового Президента України та мера міста Києва.
В цих процесах Майдан має виконувати дві головні функції – примус правлячого класу до рішень в інтересах народу України та громадянська експертиза стратегічних програм та рішень, що приймаються.
Суть Революції 2014 року має полягати у тому, що її має здійснити новообраний Президент. Щоб це відбулося, революційні перетворення мають бути закладені в Програму Президента. Відтак Майдан повинен висунути вимоги до президентських програм.
Саме на Майдані кандидати в Президенти мають представляти свої програми. Саме на Майдані кандидати в мери міста Києва мають представляти свої стратегії розвитку міста. Саме Майдан має залучати експертів, які мають довіру громади, до експертизи таких програм та стратегій.
Потім Майдан має здійснити примус депутатів до переобрання Парламенту.
Після обрання Президента та рішення Парламенту про своє переобрання Майдан як територіально діючий орган прямої демократії може бути розпущений, передавши свої повноваження Наглядовій Раді Майдану, яка має проводити щоквартальний моніторинг виконання своєї програми новим Президентом.
Наглядова Рада Майдану має можливість скликати Майдан для відкликання Президента, якщо він не виконує програму.
Визначення часу розпуску Майдану дуже просте – момент закінчення самозабезпечення. Продовжують люди забезпечувати стояння Майдану – він стоїть. Ні – то ні.