ОЧИЩЕННЯ

Нема перспективи без очищення

Гірше громадянської війни, гірше війни з зовнішньою спробою анексії українських територій, гірше розколу України це – замирення в країні Бандитсько-Олігархічно-Владної вертикалі. Найгірше це олігархічний консенсус, до якого сьогодні змушують український народ.

Ми ж не хочемо більше війни? М ж не хочемо більше смертей? Ми же н хочемо більше терору?

Тоді маємо замиритися і сподіватися на Парламент, який обіцяє змінити Конституцію за півроку і при цьому надалі працювати в звичайному режимі так, ніби в країні все добре, ніби в країні нема громадянського протесту. Тоді маємо змиритися з тим, що нібито нема законних підстав відставки Президента.

Ті, хто почали системний терор в країні, не покаялися і не покарані. Ті, хто викрадають, катують і вбивають людей, не покаялися і не покарані. Ті, хто розкрадали на повністю законних підставах державних бюджет, розкрадали неінвентаризовані корисні копалини української землі, багатіли на цьому, виводили гроші в офшори і ховали їх на закордонних рахунках, не покаялися і не покаранні. Корумпований суд і звірячі силові органи країни, які займалися організацією і легальним прикриттям рейдерських захоплень доходних бізнесів, а сьогодні викрадають, катують і вбивають людей, не покаялися і не покарані.

Чи можливе з ними замирення?

Не буде нормального життя в країні, яка змирилася з Бандитсько-Олігархічно-Владною вертикаллю. Не можна прощати терор, катування, вбивства, знущання, розкрадання, системну корупцію і різноманітні способи їх легалізації. Все це стало можливим завдяки широкомасштабному процесу деморалізації, який пов'язаний з переходом країни в бандитський режим та зі створенням в країні Сірої Піраміди.

Не подолавши деморалізацію суспільства, не здолавши бандитський режим влади, не зруйнувавши Бандитсько-Олігархічно-Владну вертикаль та Сіру Піраміду, не можна сподіватися на подальше існування України.

Деморалізація суспільства, що вже відбувалася, пригнічує дух, блокує соціальну енергетику, змушує прогресивну частину правлячого класу до еміграції, знищує довіру у суспільстві, призводить до насичення суспільства кримінальними елементами.

Найбільш зрозумілою причиною деморалізації є порушення рівноваги у суспільстві. Мораль стоїть на боці рівноваги – якщо нема порушення моралі, то нема бажання помсти, і у суспільстві лад і спокій. Тільки порушена рівновага породжує деморалізацію.

Звідси засадничою причиною деморалізації ситуації в країні впродовж останніх років слід вважати відсутність в українського правлячого класу державницьких традицій – принципове нерозуміння і розбалансування складної системи існування цивілізації-держави-суспільства як набору стримувань та противаг не тільки в політиці, а значним чином поза політикою – в соціальній структурі, в культурі, в економіці.

Моралізація, чи точніше реморалізація (відновлення моральності суспільства, відновлення легітимної владної вертикалі та інтелектуалізму) є не просто подолання наслідків деморалізації в плані відсторонення від публічної діяльності людей, організацій, партій та корпорацій, які спричинювали деморалізацію. Реморалізація це, перш за все, відновлення рівноваги на всіх рівнях життя громади. Реморалізація є громадянське усвідомлення вини суспільства в цілому, кожного зокрема та осмислення першопричин деморалізації.

Реморалізація передбачає широкий і всенародний процес очищення. Без очищення ми не зможемо все це подолати. Без очищення у нас нема позитивної перспективи. Без очищення шансів зберегти Україну немає взагалі.

Очищення та люстрація

Очищення процес більш фундаментальний і всеохватний, ніж люстрація.

Традиційно люстрацію розуміють вкрай обмежено – як щось подібне до процесів у Східній Європі з 1989 року, які регламентували доступ до державних посад особам, пов'язаним в минулому з комуністичним репресивним апаратом. Таке звужене розуміння не дозволяє розуміти сутність люстрації і не дозволяє розглядати її за сутністю як розширений ряд різноманітних процесів очищення.

В цьому сенсі мені видається доволі контраверсійною спроба науковців розглядати люстрацію лише з точки зору енциклопедичного визначення – як історичний досвід легалізації зміни суспільного ладу (від соціалізму до ліберального суспільства) або як кон'юнктуру моменту, тобто як правову підставу для революційних перетворень всередині так чи інакше лібералізованого суспільства.

Саме по собі слово "люстрація" означає "очищення через жертву". Люстрація як очищення через жертву означає, що ця жертва може бути різною (не обов'язково це тільки позбавлення права займати публічні посади) – це може бути покарання за злочин, позбавлення майна, грошей, розформування організацій, заборона партій і т.д. В очищенні через жертву головне це очищення, а не спосіб чи розмір жертви – ось що не хочуть розуміти деякі наші науковці, розуміючи люстрацію лише як досвід післярадяньскої Східної Європи. Ми настільки звикли до мавпування, особливо наші вчені, що їм навіть на думку не спадає сформулювати власне теоретичне уявлення про люстрацію.

Отже надалі мова йтиме про люстрацію як легалізований процес очищення України за наслідками громадянського протесту 2013-2014 років.

Якщо в Германії на початку 90-х років ХХ століття люстрація походила з неможливості поєднувати старі та нові органи безпеки (буквально з проблеми "що робити зі Штазі"), то подальший досвід транзитології переводить люстрацію в сферу права як такого. Невдача люстрації в країнах колишнього СРСР через знищення чи утаємничення списків агентів КДБ показала неможливість проводити люстрацію, коли нема бази даних

У випадку громадянського протесту 2013-2014 років в Україні скласти списки осіб, організацій, партій та корпорацій для люстрації дуже просто – базу даних неможливо знищити, бо надто багато фактів не тільки зафіксовано свідками, але і відеоматеріалами, що знаходяться у власності телеканалів, окремих громадських організацій та у приватній власності громадян.

Також правові підстави люстрації постійно фіксуються впродовж громадянського протесту 2013-2014 років шляхом подачі позовів до міжнародних правових організацій, що взагалі було неможливо одразу після розпаду СРСР. Водночас розуміння сутності люстрації повинно бути розширено в теоретичних аспектах.

В очищенні через жертву використовується принцип колективної вини. Тому жертву має принести все суспільство. Жертва очищення це не тільки покарання винних у діяннях, це також покаяння винних у бездіяльності. Ніхто в суспільстві, що стало на шлях деморалізації, не може бути невинним. Просто вина одних має бути легалізована як покарання, а вина інших має бути легітимізована як покаяння.

Люстрація це суспільний процес. Відтак другим важливим принципом люстрації є суспільна достатність. Очищення ніколи не буває повним – суспільство саме має сказати в певний момент "досить". Відтак соціологічне опитування відношення суспільства до процесів люстрації має супроводжувати її протягом всього процесу. Коли суспільства скаже "досить", люстрацію має бути припинено. Невірно оголошувати термін люстрації, бо знайдеться багато таких, хто захоче втекти, відсидітися і потім повернутися.

Мета очищення в цілому – від деморалізації країни перейти до її моралізації. Мета люстрації зокрема – легалізація процесу очищення через закони та інститути. Тобто люстрацію потрібно розглядати як спосіб легалізації в державі громадянського очищення, яке виходить з моральних настанов суспільства. Інакше кажучи, очищення процес більш широкий, ніж люстрація, яка є всього лише способом законодавчого та інституціонального потвердження процесу моралізації суспільства. Люстрація таким чином включає фільтрування людей, організацій, партій та корпорацій, які нав'язували деморалізацію суспільства за допомогою законів та інститутів.

Традиційно право погано стикується з мораллю, бо на думку правників є різна мораль, і мораль в ситуації цивілізаційного розколу в Україні може бути різна в різних частинах країни. Водночас людяність (християнська, ісламська, конфуціанська, буддистська) є однією і тією ж самою: вбивство, катування, знущання, поневолення, крадіжка – засуджуються.

Існують конфесійні розбіжності, які можуть сприяти чи заважати люстрації. Католики колишніх соціалістичних країни провели люстрацію в Європі саме тому, що визнання вини та покаяння за гріхи є однією з основ католицької віри. А в православ'ї акцент зсунутий з визнання провини і покаяння на покарання та відплату за гріхи, особливо в фундаменталістському православ'ї, що демонструє принципово іншу практику – подолання гріхів через каяття без відчуття провини.

Те, в чому не відбулося покаяння і усвідомлення провини, завжди має шанс повернутися. Авторитаризм в Росії і Білорусі та диктатура в Україні напряму пов'язані саме з православним фундаменталізмом, бо власне православ'я нічого спільного з цим не має. Православний фундаменталізм і державний авторитаризм підтримують один одного. Важливою ознакою православного фундаменталізму в сучасній Росії є відмова від секуляризації шкільної освіти (з 1-го вересня 2012 року). Відтак боротьба за можливість люстрації в Україні, Білорусії та Росії це боротьба проти православного фундаменталізму – за католицьку і православну віру у мирних взаєминах конфесій.

Практика будь-якої релігії та будь-якої ідеології може допускати аморальні вчинки, але важливим є – чи визнається це в теорії. Мораль марксистська і націонал-соціалістська теоретично визнають убивство з класових (червоний терор 1917-1923 рр.), расових чи націоналістичних (злочини проти людяності фашистів та націонал-соціалістів на завойованих територіях в 1939-1945 рр.) підстав, але секуляризована наукова гуманістична мораль теоретично це засуджує. І само собою, вся християнська мораль однозначно засуджує злочини проти людяності.

Отже очищення як процес моралізації в найзагальнішому розумінні людяності не є і не може мати розбіжностей у міжцивілізаційних аспектах. Жодної різниці між православним і католиком в питаннях людяності бути не може. Саме тому мораль Заходу і Сходу України щодо людяності є єдиною, і люстрація, маючи таке єдине моральне підґрунтя, є не тільки легально спроможною через правовий тиск, але і легітимно можливою через громадянську підтримку в Україні.

Практика люстрації

Сьогодні ми переживаємо початок холодної громадянської війни, яка стихійно розпочалася на місцях і яка має такі риси:

1) саботаж на місцях державних та муніципальних рішень, які не підтримуються українською громадою; 2) податкова війна з центральною владою – призупинення сплати податків у центр та створення громадянських фондів, через які мають збиратися і розподілятися податки; 3) судова війна з центральною владою через міжнародні правові організації та структури; 4) бойкот споживання товарів та послуг крупних корпорацій, причетних до розкрадання державних та муніципальних бюджетів; 5) створення альтернативних силових громадянських структур, які переймають на себе функції офіційних силових структур, що себе дискредитували.

При цьому необхідно пам'ятати, що процес розкрадання державного та муніципального бюджету, процес дерибану публічних ресурсів продовжується навіть в ситуації холодної громадянської війни.

Люстрація не є революцією власне, але вона готує передумови для революції.

Тільки розширивши розуміння люстрації за межі тієї, що відбувалась після краху соціалізму в країнах Східної Європи, ми можемо започаткувати найбільш ефективну практику люстрації зараз. Люстрація є процесом всередині холодної громадянської війни, яка має всі можливості затягнутися надовго.

Тому в проектному розумінні люстрація означає наступне:

1) громадянський остракізм представників влади (2010-2014 років) і всіх структур партії регіонів та партії комуністів – не спілкуватися, не подавати руку, не запрошувати в ефір і т.п.; 2) економічна громадянська люстрація товарів і послуг корпорацій-монополістів, які користалися незаконними державною чи муніципальною підтримкою, помічених зокрема у розкраданні державного та муніципальних бюджетів; 3) інвентаризація державних та муніципальних правових порушень, що означає щонайперше складення списків злочинів та злочинців, публічне розслідування корупції осіб та організацій впродовж останніх років, складання бази даних для люстрації; 4) розробка закону про люстрацію; 5) створення Комітету Люстрації, який готує матеріали для СУДУ; 6) створення СУДУ НАРОДНОЇ ДОВІРИ; 7) проведення СУДОМ судових процесів проти люстрантів на основі закону та матеріалів Комітету Люстрації (відсторонення від суспільно важливої діяльності осіб, організацій, партій, корпорацій); 8) забезпечення міжнародної підтримки процесам люстрації – економічні санкції проти українських злочинців, судові рішення проти злочинів з чіткою фіксацією відповідальних за них.

Як бачимо, люстрація складається з трьох процесів – громадянської люстрації (громадянський остракізм, економічна громадянська люстрація, інвентаризація злочинів та злочинців), внутрішня інституційна люстрація (закон, комітет люстрації, СУД НАРОДНОЇ ДОВІРИ), міжнародна люстрація (включення міжнародних правових структур та іноземних урядів до процесу люстрації).

Підставою для громадянської люстрації є втрата довіри громадян. Підставою для інституційної люстрації є порушення норм співжиття держави. Підставою для міжнародної люстрації є порушення норм громадянського суспільства, що включають людяність, дотримання громадянських прав і свобод.

Водночас ми повинні розрізняти люстрацію аутентичну і люстрацію патерналістську. Патерналістська люстрація (люстрація силами міжнародних правових структур і іноземних урядів) є повільною, обмеженою, дуже часто блокованою через кругову поруку правлячих класів різних країн. Найбільш дієвою є лише аутентична люстрація.

Патерналістська люстрація ганебних грошей особливо небезпечна для України. Нам недостатньо блокування рахунків за кордоном осіб, причетних до неправових дій. Хто заблокував рахунки ганебних грошей, може або розблокувати, або просто забрати ці гроші собі. Нам потрібна аутентична люстрація ганебних грошей. Нам потрібне не блокування ганебних рахунків, а повернення грошей з них у державний бюджет, або принаймні для початку – в спеціальний Фонд Ганебних Грошей.

Люстрація повинна мати широкий спектр – адміністративна люстрація корумпованих чиновників (заплямованих корупцією та злочинами проти народу), організаційна люстрація – люстрація державних чи муніципальних організацій (наприклад, "Беркут"), партійна люстрація – люстрація партій (наприклад, партії Регіонів та Комуністичної партії), корпоративна люстрація – розукрупнення та інші способи позбавлення монополії крупних корпорацій, які помічені у використанні адміністративного ресурсу для монополізму та для розкрадання державного та муніципальних бюджетів, особова люстрація – люстрація окремих бізнесменів (бізнес яких створено винятково через використання адмінресурсу – це, наприклад, так званий бізнес "Сім'ї"), людей публічних професій (журналістів, експертів і т.д., які помічені в нехтуванні публічною позицією), медійна люстрація (телеканалів, що помічені в викривленні інформації та хабарництві ("джинсі")), люстрація ганебної власності і ганебних грошей – націоналізація ганебної власності і ганебних грошей, зрештою нормативна люстрація – відміна ганебних норм законодавства та введення нових норм про інфраструктурну, адміністративну, мас-медійну та інші види корупції.

Перший крок люстрації це інвентаризація злочинів та підозр у їх вчиненні, чим має займатися Комітет Люстрації. За вчинення злочину настає покарання, за підозру настає громадський осуд. І те, і інше робить неможливим зайняття будь-яких публічних посад чи заняття будь-яким бізнесом, що пов'язаний з публічними ресурсами (інфраструктура, корисні копалини, ЗМІ, правова діяльність і т.д.)

Суд Народної Довіри це такий суд, який створюється з людей з правовою освітою, що мають досвід роботи у суд та не заплямували себе корупцією і несправедливими рішеннями. Суд Народної Довіри в революційний час наділяється правом відміняти рішення існуючого офіційного суду. Але головна функція Суду – проведення люстрації проти осіб, організацій, партій, власності, грошей. Суд Народної Довіри має проводити засідання з питань люстрації та виносити громадянські вироки. Ці вироки мають громадянський характер, бо там, де мова йде про злочини, питання мають бути передані до суду позареволюційної юрисдикції.

Вочевидь для нормативної люстрації потрібен буде окремий Нормативний Комітет, який співпрацюватиме зі структурою, яка розроблятиме нову Конституцію. Цей Нормативний Комітет займатиметься винятково розробкою нового законодавства.

Це лише головні ідеї, але я впевнений, що революційна творчість мас зможе наповнити їх конкретними змістами і технологіями.

Хочете революції, зробіть це! Перетворіть Майдан на змістовні процеси!