У чому проблема моралі сьогодні? Чому раптом стали такі потрібні моральні авторитети?
Хіба політики проти того, щоб дотримуватися 10-ти заповідей? Хто з них в здоровому глузді стане цьому заперечувати?
Проблема
у тому, що політики пред'являють вимогу дотримуватися 10-ти заповідей
іншим, а не собі. А про їх власні порушення 10-ти заповідей можна
дізнатися тільки від їх опонентів.
Потрібно чесно сказати – вся політика і всі політики самим фактом належності до політичних процесів сьогодні є аморальні.
Неможливо
говорити про мораль, не даючи моральної оцінки політико-економічному
режиму, який склався в країні. Нинішня влада, як і попередні влади,
однаково долучились до створення режиму.
Бути політиком, мати владу і великі гроші сьогодні це значить бути аморальним.
Цей
політико-економічний режим – аморальний. Той, хто його виправдовує,
злочинець. Ті, хто з режимом співробітничають, є колаборантами зла.
Якщо
ми всіляким чином починаємо лукавити (не всі, хто виправдовує режим, є
злочинцем чи не всі колаборанти є погані) ми стаємо на бік аморальності.
Не
можна співробітничати зі злом. Не можна вступати в діалог зі
злочинцями. Самим фактом діалогу зі злом ми частково виправдовуємо його і
допускаємо його право на існування.
Такі оцінки можна зробити
тільки з позиції публічного морального авторитету. Цю позицію в
комунікації може зайняти кожен, а от втримати таку позицію довго і
довести її послідовність вчинками власного життя можуть далеко не всі.
Спроба дотримуватися моральної позиції сьогодні пов'язана з відмовою від активного політичного та економічного життя.
Проблема
моральності за існуючого режиму в тому, що побудована політична та
економічна система дозволяє бути моральним лише стаючи маргіналом.
Політичний і економічний мейнстрім змушує бути аморальним, якщо ти береш
в ньому участь.
Якщо ми хочемо вести розмову про мораль, то не
достатньо на цю розмову всього лише запросити моральних авторитетів і не
запросити політиків. Очевидно потрібно чітко зрозуміти формат розмови
про мораль.
Наскільки моральні авторитети мають бути
політкоректними? Якщо моральний авторитет в кризовий час говорить щось
таке, з чим усі погоджуються, тоді навіщо він потрібен такий?
Моральний
авторитет взагалі повинен пред'являти незручні смисли, з якими частина
суспільства точно не погоджується. А в кризовий час моральний авторитет
повинен говорити речі, з якими не погоджується більшість суспільства.
Саме
зараз такий кризовий час. Саме зараз час говорити речі мало приємні не
тільки владі, але і більшості людей. Саме зараз час вказувати на
змістовні проблеми наших звичних моральних уявлень.
Моралізаторство
завжди є беззмістовним, якщо воно не пред'являє нові моральні принципи в
політиці, не пропонує нові підходи в економіці, не демонструє нові
норми культури.
Моральний авторитет визначається не тільки заслугами минулого, але і роботою з майбутнім.
Інакше
кажучи є лише один спосіб існування морального авторитету в кризовий
час – це пропозиції інновацій не дивлячись на опір більшості, це
просування інновацій в публічній сфері, яка опирається цьому, це
впровадження інновацій йдучи на персональні жертви.
Той, хто в
кризовий час займається моралізаторством, не пропонуючи інновацій, не
просуваючи інновацій, не впроваджуючи інновацій, не є моральним
авторитетом.