Чому взагалі існує лідерство? Якщо ви думаєте, що лідерство існує через бажання вигоди, то ви помиляєтесь. Там де бажають вигоди, стають відомим, багатим, сильним, владним. Але лідером стають не через бажання вигоди собі, своїй соціальній групі, партії чи навіть країні. Отже перший принцип: лідерство - не вигода, а людська потуга божественної суті. Мотивом лідерства може бути вигода, але коли починають користуватися вигодою лідерства, дуже швидко втрачають лідерство і вигоди від нього.
Лідерство це дійство перед Богом і вічністю. Лідерство пов'язано з дуже тонкою різницею між "бути кращим" і "бути першим". Лідерство не означає - бути в чиємусь рейтингу на першій сходинці, воно означає - створювати свій рейтинг, де бути в ньому першим. Отже бути не кращим, а першим - ось другий принцип лідерства.
Лідерство це бажання переваги духу. І там, де значення грубої фізичної сили чи військової переваги найвище, лідерство як перевага духу найбільше помітне. Лідерство це загальнолюдське досягнення, а не індивідуальне чи національне. Перевага духу не має мови, не має культури. Перевага духу універсальна і завжди може виступати прикладом лідерства для будь-якого часу, для будь-якої країни - ось третій принцип лідерства.
Лідерство не пов'язане з наявністю ресурсів. Саме там, де ресурсів обмаль, духовна перевага має своє найповніше вираження як здобуте лідерство. Отже четвертий принцип - якщо ви прагнете лідерства, ресурси для нього завжди знайдуться. Бо вони завжди є, навіть коли їх не видно одразу. Бо вони завжди знаходяться через ірраціональне бажання інших вам допомогти. Бо ресурси справжнього лідерства завжди є там і такі, де і які раніше не вважалися ресурсами, бо раніше вони нікому не були потрібні.
Лідерство не походить з жодного персонального досвіду, з жодної сфери знання, з жодної професійної діяльності. Лідерство пов'язане з вихованням та освітою, з релігією та філософією. Тобто лише виховання та освіта спроможні пояснити і передати у тій чи іншій формі те, що сказано нами тільки що.
Але що робити, коли лідерство не є традицією національної культури, а національною елітою називають тих, які хочуть бути кращими, а не першими, які живуть за інтересами, а не за принципами? Готувати позицію лідерства, формуючи спосіб мислення та дії молоді. В цьому сенсі питання щодо лідерства України це можливо питання енергетики дії, яка завжди є, просто їй не потрібно заважати. Лідерство це енергетика молоді, посилена досвідом їх наставників, що спрямовані на одні цілі - п'ятий принцип.
Жодна країна в сьогоднішньому світі не може бути одноосібним лідером, навіть та, яка найбільше схильна до такої ілюзії. Світ знову стає багатополярним. В цьому світі діятимуть інші правила. Отже в світі наступає ера розподіленого лідерства. Україні належить право проголосити таке лідерство та вступити у його розподіл з іншими. Лідерство сучасного світу є розподіленим і жодному глобальному суб'єкту не належить повністю; Україна бере участь у розподіленому світовому лідерстві - шостий принцип.
Лідерство майже завжди пов'язано з лідером. А лідер завжди з'являється по-різному, в різних суспільних процесах, в різних ситуаціях готовності країни до цього. Лідера не завжди готові слухати, не завжди готові прийняти. Наведемо тільки відомі ситуації.
Христа, лідера тогочасної єврейської країни, готовий був слухати та підтримати натовп, але не готова була слухати та підтримати тогочасна політична еліта. Його розп'яття стало початком його лідерства у світі. І навпаки, Лютера готові були підтримати не тільки прості люди Німеччини, але і німецька еліта. Підтримка Лютера тогочасною німецькою елітою дозволила започаткувати створення німецької нації, яка згодом постала як лідер у світі.
Лідери Сталін та Гітлер могли з'явитися в тих суспільствах, які переслідували інтереси окремих класів чи окремих страт суспільства. Вони не досягали єдності суспільства, а вели свої країни до війни. Справжній лідер - той, хто на боці не окремого класу, не окремої країни, не окремої нації, а на боці загальнолюдської цивілізації.
Христос і Лютер - в історичному плані виграли, Сталін і Гітлер - в історичному плані програли. Отже доля лідерів не завжди пов'язана з долею їх справи. Лідери, що об'єднують, а не роз'єднують, можуть програти або виграти, але справа їх обов'язково переможе - сьомий принцип лідерства.
Зрештою рівень лідерства це завжди питання відносності самого лідерства. Регіональне лідерство - короткострокове і нестійке. Тільки цивілізаційне лідерство створює стійку ситуацію лідерства світового масштабу. Чому Україні потрібне лідерство? Лідерство це найкращий і найпевніший спосіб свободи країни. Це спосіб вийти з ситуації зовнішнього управління. Це спосіб зберегти цілісність країни, єдність різних за культурою громад всередині країни, утвердити свою оновлену культурну ідентичність в світі, вийти на новий тип розвитку. Виходячи з помірних амбіцій, ніколи не можна сподіватися на успіх в поставлених цілях, бо він завжди буде менший, ніж амбіції. Отже восьмий принцип: лідерство - питання не помірної, а найвищої потуги.
Якби в Україні був Справжній Політичний Лідер, він би сказав так:
"Для того, або наслідувати інших у їх добробуті, нам потрібно добре мавпувати. Для того, аби створити своє уявлення про добробут і свій добробут, нам потрібно спробувати бути не схожими на інших. Нам потрібно спробувати бути не кращими серед інших, а першими серед них. Першими, хто відважився піти далі, ніж ішли до нас.
Нам потрібно піти на таку політику багатомовності, якої ще не бачив світ.
Нам потрібна така компетентна безпека, яка би дала нам несподівані переваги.
Ми повинні відважитися на перезаснування своєї країни. Ми можемо піти далі, ніж традиційна демократія. Ми можемо створити таку самоврядну країну, яку інші захочуть взяти за приклад.
Ми повинні спробувати побудувати таку систему стратегування, яка б дозволила не просто розуміти багатомірний світ, але і управляти ним.
Ми повинні спробувати будувати власну цивілізацію - самі або зі стратегічними партнерами. І коли ми зрозуміємо, хто є ми, то знайдемо і партнерів.
Ми повинні проголосити політику розподіленого лідерства у світі. Відтак з Росією та Європою ми маємо вже застосовувати політику розподіленого лідерства.
Давайте зробимо інтелектуальне зусилля і запропонуємо світу нову платформу єдності та розвитку своєї країни. Давайте зробимо так, що на нас хотіли бути схожими інші країни.
Але поки що у нас нема Справжніх Політичних Лідерів. У нас є просто політики - як при владі, так і в опозиції. В цьому сенсі вираз "Non progredi est regredi" означає "Ти повинен це зробити, не відступай, будь лідером". І тепер, якщо хто-небудь з політиків почне говорити про будь-які запозичення, очікування чужих рішень чи відкладення якихось соціальних інновацій з точки зору політичної доцільності - кричіть йому щодуху: "Non progredi est regredi", "Non progredi est regredi", особливо, якщо він навіть не розуміє цих слів.
1 Лат. - "Не йти вперед - це відступати". Повернутися