ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Цивілізаційний розкол, який сьогодні є небезпекою для територіальної цілісності України, може стати перевагою нашої країни. В сучасному світі є дві тенденції - зростання конективності чи взаємодії культур (культури ніби проростають одна в одну) і зростання відособлення кожної з культур (культури більш глибинно себе самоусвідомлюють). Ці тенденції, накладуючись одна на одну, породжують те, що Хантінгтон дуже необережно і примітивно називає зіткненням цивілізацій.

Цивілізація звучить поки що дуже незвично для України. Але це те, що ми всі ще пам'ятаємо - коли ми могли радіти, як першими були в космосі, коли наші спортсмени брали перші місця на олімпіадах, а наукові відкриття створювали нам світовий пріоритет. Ми так давно не були по-справжньому першими, що вже просто могли б і спробувати це зробити знову.

Яку цивілізацію могла б створити Україна? За типом - точно не імперію. Україна могла б створити цивілізацію, засновану на культурному співробітництві різних культур. Іноді таку цивілізацію і культуру називають трансцивілізацією і транскультурою. Тобто Україна змогла б спробувати зробити те, чого поки що не може зробити ЄС - створити систему взаємних локалізацій європейських культур одна в одній. Адже нам, щоб спробувати створити таку систему взаємних локалізацій різних культур, не потрібно вступати ні в союз Росії та Білорусі, ні в Європейський Союз - ми вже маємо дві цивілізаційних платформи всередині своєї країни. Якщо ми знайдемо спосіб, як системно поєднати дві ці платформи - в мові, в культурі, в політичній системі, в економіці - то фактично ми створимо новий тип цивілізаційної комунікації, яку ще ніхто не створював. Адже багатомовні країни є, але успішних країн, що знайшли спосіб поєднати різні цивілізації всередині країни, досі нема. Отже цивілізація як посередник інших цивілізацій - це дуже цікавий виклик, який можуть підтримати світ - Європа, Росія та хто завгодно.

Цивілізація означає жити так, ніби ми діємо перед Богом і вічністю - "sub specie aeternitatis1". Цивілізація це завжди більше, ніж вигода окремій країні чи окремій території. Долучитися до чужої цивілізації - завжди більш слабка позиція, ніж створити свою цивілізацію. Цивілізація - це надмета, яку можна не досягти, але енергетика цієї високої мети може створити набагато більше, ніж будь-які сьогоднішні потуги України - "ввійти в золотий мільярд", "іти в Європу", "вступати в НАТО". Якби країни, що складають сьогодні "так званий золотий мільярд", ставили саме цю мету - "стати золотим мільярдом" - вони ніколи ним би не стали. Вони ставили більш масштабну мету. Отже Україна теж має ставити більш масштабну мету - цивілізаційний прорив задля всього людства.

В нашій статті "Чи стане Україна цивілізацією?" ми наводили ті напрямки, які дозволяють країні стати цивілізацією:

1) Своя філософія, яка би осмислювала всі сфери життя, була здатна доводити національні образи до цивілізаційних смислообразів2;

2) Рефлексивна освіта, навчання мисленню, а не технологіям, тобто освіта нового типу;

3) Нова економіка з новими критеріями розвитку (повні цикли виробництва, кількість інфраструктурних послуг, рівень інтелектоємності продуктів і т.д.3);

4) Нова наука, що орієнтується на випередження інших, яку фінансує бізнес і держава;

5) Багатомовність і, можливо, нова мова, але не українська, російська чи англійська, а можливо навіть штучна мова нового типу, яка би виконувала сакральні функції, могла бути мовою науки (ця мова могла би прислужитися і Європі);

6) Партії нового типу, які здатні діяти програмно впродовж декількох поколінь (масштаб завдань потребуватиме нових менеджерів і консультантів з іншими цілями);

7) Свої теорії, які публікуються, обговорюються, замовляються і застосовуються;

8) Нова культурна політика цивілізаційного типу;

9) Нове мистецтво, яке продукує смислообрази, і митців цьому мають вчити.

Sub specie aeternitatis4

Ми хотіли би спинитися на описі деяких принципів цивілізації нового типу - цивілізації конективності культур, взаємодії культур, співробітництва інших цивілізацій. Це саме те, що українці завжди вміли робити - вживатися в інші культури, знаходити з ними спільну мову, бути містком між цивілізаціями. Тепер це своє вміння ми маємо довести до рівня цивілізаційного масштабу. Отже принцип конективності - засадничий для української цивілізації нового типу.

Конективності культур в нашій країні може слугувати все - наш миролюбний характер, наша щирість і відкритість, розвиненість та розгалуженість нашої інфраструктури, географічне місце (між трьома цивілізаціями-сусідами та двома всередині країни). А ще такому підходу буде сприяти і те, що це можливо єдиний спосіб нам зберегти територіальну цілісність.

Отже Україна, щоб стати цивілізацією нового типу має побудувати складну систему взаємодії між цивілізаціями, яка би дозволила одночасно і безконфліктно поєднати вищеназвані процеси - зростання взаємодії культур та зростання відособлення культур. Ми пропонуємо для цього створити три різні системи культурної взаємодії всередині країни.

Система створення культурної однорідності - базової всередині культури, де цивілізація збирає себе в єдине ціле, в тому числі з розрізнених національних культур, що входять в дану цивілізацію, створюючи потужну культурну ідентифікацію. "Ad usum per se" - "для використання самого по собі".

Система зовнішньої універсалізації - спрямована зсередини нашої культури назовні, де наша цивілізація здійснює "переклад" своїх образів у смислообрази для інших зовнішніх цивілізацій. "Ad usum aliusum" - "для використання іншими" (лат.)

Система внутрішньої локалізації - спрямована ззовні всередину нашої культури, де наша цивілізація здійснює "переклад" чужих смислообразів для внутрішнього використання в якості локалізованих образів. "Ad usum proprium" - "для власного використання" (лат.).

Це означає зокрема перегляд нашої зовнішньої політики по відношенню до будь-яких блоків та міжнародних організацій - СОТ, ЄЕП, ГУАМ, СДВ і т.д. Будь-який блок чи будь-яка міжнародна організація, в яку вступає Україна, має бути інструментом її політики, не порушуючи принципи цих блоків та організацій. Більше того, Україна зобов'язана намагатися бути ініціатором інтелектуального доопрацювання принципів усіх організацій, членом яких вона є. Отже блоки та міжнародні організації мають бути інструментом політики України, а не мають дозволяти розглядати Україну як свій інструмент. Якщо використання блоків Україною, де вона є членом, з тієї чи іншої причини досягнути неможливо, Україна має виходити з тих чи інших блоків чи міжнародних організацій. Отже, стаючи цивілізацією, Україна опиняється сам-на-сам з найглибиннішими проблемами планети і людства, а раз так, то будь-які міжнародні організації стають її інструментом. Отже принцип цивілізаційної асиметрії: весь світ - наш інструмент, якщо ми дбаємо про розвиток всього людства.

Відтак ми робимо важливий висновок - вибір на користь будь-якої зовнішньої цивілізації впродовж найближчого часу для України є історичною поразкою. Найбільша стратегічна таємниця української еліти - ЄЕП чи "похід в Європу" означає поступову втрату Україною культурної ідентичності: про це знають, але це не обговорюють. Витісняючи англосаксонською культурою російську, ми не стаємо сильніші. Неочевидно навіть, що у випадку "походу в Європу" наш рівень життя буде вищий. Коли Україна, так і не ставши по-справжньому незалежною, втрачає незалежність на користь Європи, це нічим не ліпше її становища в СРСР: поступове культурне розчинення в більш сильній культурі. Створення трьох типів систем культурної взаємодії вперше дозволить Україні вийти з опозиції "глобальність - локальність" за рахунок створення мережевої будови світу - "інтерлокальність". Світ змушений буде стати інтерлокальним, інфраструктурним і транскультурним. Якщо Україна, не приєднуючись до жодної цивілізації, створить свою транскультурну інтерлокальну цивілізацію зі спеціалізацією в розвитку інфраструктур, тоді в неї є шанс знайти собі цивілізаційний партнерів на іншому рівні культурної потужності. Створення Україною інфраструктур на своїй території, в Росії, в Європі - має стати спеціалізацією України. Ми маємо стати настільки хорошими інфраструктурниками, щоб Росія і Європа самі були зацікавлені мати з нами справу. Здати сьогоднішню найсильнішу за останні 450 років культурну позицію ми встигнемо завжди - чому б її не використати?

Своя позитивна перспектива - це перш за все шанс для повернення демографічного зростання. Люди народжують дітей не тоді, коли мають гроші, а тоді, коли мають перспективу, що осмислена ними як позитивна. Допоки ми не управляємо смислом ЄЕП чи ЄС, вони не можуть становити для нас позитивну перспективу.



Якби в Україні був Справжній Політичний Лідер, він би сказав так:

"Україна отримає платформу єдності країни, коли стане цивілізацією. Цивілізація - це масштабніше, ніж нація. Цивілізація це питання, на яке ми маємо відповісти ще до того, коли ми збираємося до когось приєднуватися - до Росії чи до Європи. Цивілізація - це відповідь на те, хто ми є перед лицем вічності, а не з точки зору минулого чи теперішнього. Ми ті, хто прагне стати цивілізацією.

Ми не творимо нову імперію. Ми творимо новий спосіб комунікації світу, новий спосіб взаємодії культур. Наші пращури будували Вавілонську Вежу і не змогли це зробити, оскільки Господь змішав їх мови, і вони перестали розуміти один одного. Господь цим ніби сказав тоді: до того як будувати міст в небо, побудуйте його між собою. Ми не дертимемося на небо, ми спробуємо побудувати Вавілонську Вежу між людьми, між культурами, між цивілізаціями. Ми зробимо те, чого хотів від нас Господь. Ми маємо амбіції відродити цей Вавілонський Проект.

Це справа не одного покоління, але його масштабність і щирість дасть нам натхнення продовжувати його і зробити привабливим для світу.

Sic genesit legend orbi5!"

Але поки що у нас нема Справжніх Політичних Лідерів. У нас є просто політики - як при владі, так і в опозиції. В цьому сенсі вираз "Sub specie aeternitatis" означає "Дій з точки зору вічності". І тепер, якщо хто-небудь з політиків почне говорити про Європу, Росію чи інші способи цивілізаційного наслідування з точки зору політичної доцільності - кричіть йому щодуху: "Sub specie aeternitatis", "Sub specie aeternitatis", особливо, якщо він навіть не розуміє цих слів.

1 Лат. - "З точки зору вічності", Спіноза. Повернутися

2 Див. роботу автора ""Сад каменів", "російська мотрійка" і "рушник вишиваний"". Повернутися

3 Див. статтю цього ж циклу 4.Добробут. Повернутися

4 Лат. - "З точки зору вічності", Спіноза. Повернутися

5 Лат. - "Так народжується легенда світу!" Повернутися

Сергій Дацюк

Весь цикл статей "Принципи інтелектуальної політики"