КОМПЕТЕНТНА БЕЗПЕКА
Розрахунок на те, що ми будемо просити захисту в інших, і тоді можемо бути спокійні, це слабка позиція. Розрахунок на те, що ми будемо нейтральними, і тому на нас ніхто не нападе - це наївний розрахунок. Розрахунок на те, що якщо сьогодні на нас ніхто не нападає, то і далі так буде, це розрахунок дурня.
Як можна захистити нашу країну? Має бути декілька ступенів захисту, давайте назвемо їх "парасольками" чи "щитами". "Ядерна парасолька", "супутникова парасолька" (спостереження та активний захист від ворожих балістичних ракет чи ворожої супутникової ж зброї), "радарна парасолька" (спостереження та активний захист від ворожих літаків та ракет), "морський щит", "наземний щит". Отже питання захисту це питання наявності найкращої щодо кожної можливої ситуації нападу в кожний момент часу "парасольки" чи "щита". Хто може знати, яка "парасолька" чи "щит" кращі? Хіба це питання може бути вирішено на референдумах?
Щодо того чи іншого питання безпеки окремої країни має бути знайдено рівень компетенції, на якому може бути вирішене це питання, - глобальний, міждержавний, внутрідержавний суспільний, внутрідержавний владний. Безпека окремої країни завжди торкається сусідів цієї країни, хоча сусіди можуть мати тільки право обмеженого "вето" на якісь дуже суттєві елементи безпеки - наприклад, ядерну зброю чи супутникову.
Безпека України має бути безпекою власної сили, а не тільки чужого захисту. Чому? Тому що чужий захист слугує перш за все своїм інтересам цього чужого, а всі інші захищаються за залишковим принципом. З іншого боку, ніколи не можна передбачити, чи не будемо потерпати ми від того, хто сьогодні нас захищає більше, ніж від того, хто сьогодні нам загрожує.
Далі наша безпека має бути не просто сучасною, оскільки щодо безпеки існує одне досить просте уявлення: кожна країна намагається утаємничити силу своєї зброї задля того, щоб ця зброя була дієвою. Отже будь-яка безпека має ґрунтуватися на інноваційно надлишковому рівні захисту не тільки від наявних видів зброї, але і від теоретично можливих.
У влади має бути достатня компетентність для вибору способу прийняття рішення щодо безпеки країни. Це означає, що народні депутати, щоб зробити вибір на користь тієї чи іншої альтернативи, повинні знати не просто назву альтернативи, а експертні оцінки всіх можливих альтернатив. Підкреслимо - неефективно робити вибір таким чином: "НАТО" чи "не-НАТО". Вибір потрібно робити між експертними оцінками всіх можливих альтернатив.
Цей вибір і сам його спосіб має бути публічно пояснений громадянам. У громади має бути достатня компетентність для голосування з питань безпеки. Тобто спосіб вибору концепції безпеки країни може бути винесено за межі Парламенту, але точнісінько так само він має бути компетентним вибором української громади.
"Парасольки" і "щити" слугують безпеці країни, а не політичній доцільності. Безпека - штука експертна, а не політична. Або скажемо ще інакше: війна - справа політиків, безпека - справа експертів. Коли безпекою займаються політики або широкий загал виборців країни, нічого крім військових конфліктів, терористичних акцій чи справжньої війни чекати не доводиться.
Tour de force1
Отже принципи безпеки, означені нами як "tour de force" ми можемо сформулювати так:
1) Безпека має бути безпекою власної сили, а не чужого захисту;
2) Безпека має бути питанням компетенції, а не політичної доцільності;
3) Щодо того чи іншого окремого питання безпеки окремої країни має бути знайдено рівень компетенції та масштаб, на якому може бути вирішене це питання, - глобальний, міждержавний, внутрідержавний суспільний, внутрідержавний владний.
4) Концепція безпеки має бути сформульована не просто сучасно, а інноваційно, щоб мати завжди надлишковий захист, тобто безпека має бути інноваційно достатньою;
5) Безпека окремої країни є частиною міжнародної безпеки, тому рішення щодо безпеки окремої країни має бути одночасно міжнародним консенсусом сильних, найбільш захищених країн або блоків таких країн;
6) Безпека окремої країни безпосередньо торкається сусідніх країн, тому в консенсусному рішенні мають брати участь сусідні країни, проте їм має належати тільки право обмеженого "вето".
7) Безпека окремої країни може виступати предметом парламентського чи загальнонародного голосування, коли на перерахованих вище рівнях (всередині країни, з сусідами, на міжнародній арені) сформульовані чіткі альтернативи вичерпного вибору, тобто вибір має відбуватися з урахуванням усіх можливих варіантів;
8) Вибір депутатів чи громадян на користь тієї чи іншої альтернативи безпеки має бути компетентним, тобто таким, який ґрунтується на знаннях про той чи інший спосіб безпеки.
Якби в Україні був Справжній Політичний Лідер, він би сказав так:
"У нас є декілька можливих доктрин військового захисту нашої країни: 1) вступ до НАТО; 2) створення системи спільної безпеки з Росією; 3) створення "неНАТОвської" системи безпеки з країнами Європи, де ми можемо бути ініціаторами такого підходу; 4) створення власної системи безпеки.
Референдум про одну з доктрин, наприклад, "в НАТО чи не в НАТО" - є референдумом про політичну доцільність, а не про систему безпеки. Створення власної системи безпеки ми сьогодні не витримаємо фінансово. Для створення системи безпеки з НАТО чи з Росією ми поки що не знаходимо переважної згоди більшості громадян в країні. Створення європейської системи безпеки вимагає тривалого часу.
Тому референдум, що може проводитися щодо системи безпеки, може мати чотири вищеозначених питання. Але ще до відповіді на ці питання, українські експерти мають порахувати і надати свої розрахунки громаді для кожного з варіантів. Система безпеки має базуватися на експертних розрахунках та консенсусі громади. Причому тільки в останню чергу це мають бути фінансові розрахунки. В першу чергу це має бути виклад переваг і недоліків кожної з доктрин захисту країни.
До проведення таких експертних розрахунків та представлення їх громаді, давайте утримаємося від референдумів."
Але поки що у нас нема Справжніх Політичних Лідерів. У нас є просто політики - як при владі, так і в опозиції. В цьому сенсі принцип "tour de force" означає "покажіть рух сили, зробіть вчинок, який продемонструє силу вашої країни" І тепер, якщо хто-небудь з політиків почне говорити про НАТО чи російський захист з точки зору політичної доцільності - кричіть йому щодуху: "tour de force", "tour de force", особливо, якщо він навіть не розуміє цих слів.
1 Франц. - "Рух сили", "вчинок, що показує силу" Повернутися.
Сергій Дацюк
Весь цикл статей "Принципи інтелектуальної політики"