РОСІЯ - Russia ante portas!1
Україна виросла в радянські сім'ї республік-держав. Тепер Україна вже не радянська республіка. Це однак не означає, що вона не має знатися зі своїми колишніми "братами" чи "сестрами". Це лиш означає, що ці "брати" чи "сестри" не повинні диктувати їй свою волю. Тобто відносини з Росією не є більше сімейними, бо в кожного дорослого брата чи сестри своя сім'я. Ці відносини є конкурентними - саме такими, як і відносини між дорослими братами чи сестрами. Коли Росії буде важко, ми допоможемо їй. Точно так само можемо сподіватися і на її допомогу, коли буде важко нам. Але це не означає, що вона нам має постійно допомагати. Нам це не потрібно ще більше, ніж їй. Це означає, що першим принципом відносин з Росією має бути цивілізована конкуренція.
Україна повинна чітко і недвозначно заявити, що її конкуренція з Росією є не просто цивілізованою, але і цивілізаційною. Це означає те, що всі ми давно вже зрозуміли - все те, що відрізняє нас від Росії, знаходитиме найбільшу підтримку в Україні. Ми називаємо це незалежністю, але у нас поки що не вистачає духу та сміливості, щоб зрозуміти свою незалежність від Росії як цивілізаційну незалежність. Отже другий принцип відносин з Росією - ми вступаємо з нею в цивілізаційну конкуренцію.
Нам не потрібна слабка Росія. Слабка Росія створює в світі набагато більше проблем, ніж сильна. Український егоїзм, який бажає слабкості Росії - це егоїзм слабкості, егоїзм неадекватної політики нинішньої української політичної еліти. Отже дві поганих ситуації, які є небажаними для світу: "сильна Росія і слабка Україна", "слабка Росія і слабка Україна". Ситуація "слабка Росія і сильна Україна" вимагатиме від нас взяти Росію в зовнішнє управління, проте ми до цього поки що не готові. Тому найкраща ситуація для нас, для Росії, для світу в цілому - сильна Росія і сильна Україна. Отже третій принцип відносин з Росією - це загальне бачення ситуації співвіднесення наших країн: сильна Росія і сильна Україна.
Росія в її нинішньому становищі потрібна Україні сьогодні, щоб показати глухий кут її власної політики національних інтересів та компромісів на засадах асиметрії. Допоки ми діємо щодо Росії на засадах асиметричної політики, ми завжди програватимемо. Асиметрична політика з боку Росії означає нееквівалентний обмін російських ресурсів на політичні вигоди щодо інших країн. Асиметрична політика з боку України щодо Росії означає визнання залежно від наявних обставин того чи іншого рівня компромісу, який заключається на умовах сильнішого. Щоб змінити ситуацію, потрібно змінити її бачення, а також змінити правила гри з Росією. Коли ми переслідуємо свої інтереси, а Росія переслідує свої, то наші інтереси неспіврозмірні з російськими ні за масштабом, ні за ресурсами. Частіше за все сильнішою є Росія. Компроміс завжди на боці сильнішого. Асиметрична політика компромісу України з Росією - це програшна для нас стратегія. Щоб бути з Росією на рівних, нам потрібно щодо Росії знаходити спільні принципи відносин, тобто заключати з нею принципові угоди, а не угоди про інтереси, досягати консенсусу, а не компромісу. Консенсус дозволяє говорити Україні з сильною Росією на рівних - четвертий принцип української політики щодо Росії.
Щоб подолати ситуацію глухого кута і вийти з конфлікту з Росією, потрібно поступово переходити від економічної залежності переважно України від Росії до симетричної залежності двох країн одна від одної. Раз так сталося, що ми залежні від Росії, то давайте зробимо, щоб вона залежала від нас в тій же мірі. Отже проникнення українського бізнесу в Росію має бути державною політикою. Якщо Росія обмежує проникнення нашого бізнесу всередину неї, точно так само має діяти і Україна щодо російського бізнесу. Тобто мова йде про створення симетричної економічної залежності України і Росії одна від одної. Створення симетричної залежності - це п'ятий принцип відносин України з Росією.
Щоб говорити з Росією на рівних і примусити її перейти на засади інтелектуальної політики, заключаючи з нею консенсуси, ми маємо запропонувати їй щось таке, щоб вона була нашим спільником. В даному разі ми пропонуємо - розподілене світове лідерство України з Росією. Це означає, що ми маємо крок за кроком співвідносити, розподіляти та перерозподіляти зони лідерства по мірі того, де наші відносини міняються за такими пріоритетами: краща стратегія, кращі організаційні ресурси, більші природні ресурси. Тобто природні ресурси ми не розглядаємо більше, як визначальні. Набагато більш суттєвим є ступінь розвитку інфраструктури. Визначальними ж ресурсами є стратегія та організаційний ресурс. Принцип розподіленого лідерства між Україною та Росією - шостий принцип відносин з Росією.
Геополітика перестає домінувати в світі. На зміну їй приходить інфраполітика - тобто політика інфраструктурного освоєння світу. Стратегічно виграє той, хто вміє і створює більш розгалуженіші, більш інноваційно мобільні інфраструктури. На перевагу Росії в природних ресурсах Україна може і повинна відповідати інфраструктурною перевагою. Для цього необхідно зрозуміти цю нашу перевагу, створити інститут розвитку інфраструктури, розробити теорію інфраструктури і використати ці переваги як новий принцип політики. Інфраполітика сильніша, ніж геополітика, особливо щодо Росії - сьомий принцип відносин з Росією.
Багатовекторність - геополітична шизофренія - має поступитися зовсім новому принципу: багатомірного самовизначення України. Охоплююче самовизначення це самовизначення в більшому масштабі, ніж самовизначення стратегічного суперника, яке його ніби охоплює, вміщує, створюючи для України стратегічні переваги. Це більш охоплююче самовизначення пов'язане з домінуючим розвитком соціальних, правових та управлінських теорій. Якщо Росія може собі дозволити мати слабкі теорії, компенсуючи слабкість своєї принципової позиції переважаючими ресурсами, то Україна собі такого дозволити не може. Отже охоплююче, багатомірніше, ніж у стратегічного конкурента, самовизначення України - восьмий принцип відносин з Росією.
Якби в Україні був Справжній Політичний Лідер, він би сказав так:
"Росія - нам не сестра і не друг. Росія - конкурент. Ми можемо досягати з нею згоди, але ми не будемо опиратися в цій згоді ні на спільність історії, ні на спорідненість культур, ні на близькість духовну. Будь-які пошуки спільності в процесі конкуренції завдають болю і нам, і їй.
Тому давайте скажемо чесно: ми будуємо іншу цивілізацію - європейську, власну - немає значення яку. Але не російську. Інакше сенсу в незалежній Україні нема. Незалежна Україна потрібна Європі, потрібна світу, потрібна Богу тільки тоді, коли вона - окрема цивілізація. Якщо Україна - лише в тій чи іншій якості копія Росії, тоді сенсу в ній нема, і потрібно одразу вступати в Союз Білорусі та Росії. Або - або.
Чим раніше ми це зрозуміємо, тим раніше встигнемо досягнути успіху у власному розвитку. Якщо у нас не вистачає духу поставити питання про власну українську цивілізацію, як це бояться сьогодні зробити представники української політичної еліти, тоді давайте не смішити світ, і вступати на шлях тісної інтеграції з Росією.
Якщо ж ні, то, як би нам не було боляче, розлучитися з Росією потрібно в усіх сферах культури. Конкуренція, значить конкуренція."
Але поки що у нас нема Справжніх Політичних Лідерів. У нас є просто політики - як при владі, так і в опозиції. В цьому сенсі вираз "Russia ante portas!" означає "Росія біля воріт, з нею водночас: не можна не рахуватися зовсім і не можна йти на компроміси". Цей вираз означає і викриття проросійських політиків чи політики, і засудження неадекватної асиметричної політики щодо Росії. І тепер, якщо хто-небудь з політиків почне говорити про Росію з точки зору політичної доцільності, про компроміси чи асиметричну політику - кричіть йому щодуху: "Russia ante portas!", "Russia ante portas!", особливо, якщо він навіть не розуміє цих слів.
1 Лат - "Росія біля воріт!" Вираз реконструювано з виразу "Hannibal ante portas" Тіта Лівія, що означає небезпеку, яка вже нависла над державою. Повернутися
Сергій Дацюк
Весь цикл статей "Принципи інтелектуальної політики"